Заводська громада

Шановні працівники житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення! Щиро вітаємо вас із професійним святом! Житлово-комунальне господарство — це одна з найважливіших сфер, від якої залежить комфорт, безпека та якість життя кожного мешканця громади. Щодня, незалежно від погоди, часу доби чи обставин, ви сумлінно виконуєте свою роботу. Ваша праця потребує високої відповідальності, професіоналізму та витримки. Вона часто залишається непомітною, але її значення є надзвичайно важливим.

Щороку у другий четвер березня відзначають Міжнародний день шкільного харчування. Цьогоріч він припадає на 12 березня. Цей день є важливою подією, що підкреслює значення повноцінного та збалансованого харчування в освітніх закладах усього світу. Його мета — підвищити обізнаність про роль здорового харчування у школах та його вплив на успішність навчання, культурний обмін і загальний добробут дітей. Попри повномасштабну війну, Україна також долучається до цієї ініціативи. У нашій державі продовжується реформа шкільного харчування, ініційована першою леді Оленою Зеленською.

9 березня 2026 року виповнюється 212 років від дня народження національного і світового генія, поета, художника, громадського діяча, пророка Тараса Григоровича Шевченка. Ім’я Великого Кобзаря давно стало духовним символом нашої нації, уособленням незламності, гідності та любові до рідної землі. Його творчість – це невичерпне джерело пізнання, натхнення й національної сили. У поетичних рядках Шевченка – правда про історію нашого народу, біль і страждання, віра у справедливість та світле майбутнє України.

24 лютого 2026 року минає чотири роки від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Цей день назавжди залишиться не лише в історії нашої держави, а й у пам’яті кожного українця. 24 лютого 2022 року розділило наше життя на «до» і «після». Саме тоді росія розв’язала повномасштабну війну проти України — кульмінацію збройної агресії, яку ворог розпочав ще одинадцять років тому. Ось уже чотири роки триває війна — велика, важка, визвольна. Війна, що торкнулася кожного. 1462 день болю і втрат, страшних випробувань, тривог і розлук.

20 лютого у спортивній залі Заводського ліцею №1 відбувся традиційний турнір - Кубок пам’яті міського голови з настільного тенісу. У змаганнях взяли участь сорок три учасника - це школярі та студенти із міста Заводське та сіл Піски і Бодаква. Перемогу серед дівчат, вперше, святкувала Карина Лозбекова із місцевого фахового коледжу ПДАУ. Другою стала Макаренко Дар’я, також, студентка цього коледжу, замкнула трійку призерів Барчак Анастасія із Заводського ліцею №1. В категорії юнаків 2007-2008 років народження переможцем став випускник Заводського ліцею №2 Багро Владислав.

20 лютого ми вшановуємо пам’ять жертв розстрілів, що сталися 18–20 лютого 2014 року на Майдані Незалежності. Ці події об’єднали українців і нагадали всьому світові про високу ціну свободи та демократичного вибору. Цей день пов’язаний із найтрагічнішими подіями Революція Гідності. Саме 20 лютого 2014 року в центрі Києва відбулися найзапекліші протистояння між протестувальниками та силовиками. Найбільша кількість загиблих припала саме на цей день. Мирні громадяни, які вийшли відстоювати свої права та гідність, стали під кулями заради майбутнього своєї держави.

Юрій Павлович Бодневич (позивний «Палич») народився 5 жовтня 1976 року в місті Мелітополі Запорізької області. Він виріс у родині, де пам’ять про військову службу передавалася з покоління в покоління. Його дід був учасником Другої світової війни, дійшов до Берліна, будучи танкістом. Саме цей приклад сформував у Юрія Павловича глибоке відчуття обов’язку перед державою. У 1994 році закінчив середню школу № 15 міста Мелітополя. У 1994–1999 роках здобував вищу освіту в Харківському політехнічному університеті, де отримав спеціальність інженера-механіка.

Юрій Павлович Бодневич народився 5 жовтня 1976 року в місті Мелітополь Запорізької області. У 1994 році закінчив середню школу №15 міста Мелітополя. Того ж року вступив до Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», де у 1994–1999 роках здобув спеціальність інженера-механіка двигунів внутрішнього згоряння, здійснивши свою дитячу мрію — стати механіком. Закінчив військову кафедру при ХПІ та отримав звання молодшого лейтенанта. Професійну діяльність розпочав у 1999 році в «Toyota Сервіс» міста Запоріжжя.

15 лютого ми вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав. Цьогоріч минає 37 років від дня завершення виведення військ з Афганістану — події, що стала знаковою сторінкою історії та символом виконання військового обов’язку. Для багатьох українців ця дата стала символом болю втрат, складних рішень і високої ціни, яку солдати сплачують за наказ і військову присягу. У цей день ми висловлюємо слова щирої поваги тим, хто вистояв і повернувся додому, зберігши гідність, побратимство та вірність обов’язку.

У цей день ми вшановуємо молодих захисників Української Народної Республіки, які 29 січня 1918 року стали на захист державності біля станції Крути. Кілька сотень студентів, гімназистів і курсантів, усвідомлюючи нерівність сил, проявили надзвичайну мужність і самопожертву, затримавши наступ ворога на Київ. Їхній подвиг став символом відданості Україні, боротьби за свободу та незалежність. Минуло понад сто років, але приклад Героїв Крут і сьогодні надихає українців у боротьбі за право жити у вільній, суверенній державі. Схиляємо голови перед пам’яттю полеглих.

28 січня 2026 року свій поважний 100-річний ювілей відзначає Карацюба Марія Василівна — шанована жителька нашої громади, приклад життєвої мудрості, витримки та невтомної праці. З цієї знакової нагоди працівники Центру надання соціальних послуг спільно з керівництвом міської ради щиро привітали ювілярку, побажали їй міцного здоров’я, тепла рідних сердець, душевного спокою та Божої ласки на довгі роки. Ця особлива подія нагадує нам про безцінність людського життя, важливість поваги до старшого покоління та збереження моральних і родинних цінностей.

Сьогодні вшановуємо пам’ять мільйонів невинних жертв Голокосту — однієї з найстрашніших трагедій в історії людства. У роки Другої світової війни нацистський режим знищив шість мільйонів євреїв, а також представників інших народів і соціальних груп, які стали жертвами ненависті, дискримінації та насильства. Голокост — це болісне нагадування про те, до чого призводять расизм, антисемітизм, знецінення людського життя та байдужість. Пам’ятаючи ці трагічні події, ми віддаємо шану загиблим і несемо спільну відповідальність за те, щоб подібні злочини ніколи не повторилися.

Страшна війна без жалю забрала жителя нашої громади — мужнього, вірного присязі Захисника України Журавського Віталія Васильовича. Віталій Васильович народився 25 липня 1976 року в місті Червонозаводське. Після закінчення Червонозаводської загальноосвітньої школи № 2 навчався на заочному відділенні Лохвицького технологічного технікуму. У 1995 році проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України, де отримав звання молодшого сержанта. Працював у місті  Заводське на спиртовому та цукровому комбінатах.

Прийміть щирі вітання з нагоди одного з найважливіших державних свят — Дня Соборності України. 22 січня 1919 року відбулося історичне об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки став визначальним кроком у становленні української державності та навіки утвердив ідею єдності українських земель і народу. Упродовж десятиліть тоталітарні режими намагалися зруйнувати цю ідею, посіяти розбрат і недовіру між українцями.

Прийміть найщиріші вітання з   прийдешнім Новим 2026 роком!Рік, що минає, став часом великих випробувань і водночас неймовірної згуртованості. В умовах  війни ми навчилися по-справжньому цінувати найважливіше: свободу, єдність, щиру людську підтримку та непохитну віру в нашу Перемогу. Дякую кожному з вас за невтомну працю, волонтерську допомогу та витримку.

Щиро вітаємо вас з Різдвом Христовим! Святом родинного затишку та особливого єднання, святом перемоги віри над невір'ям, добра над злом, світла над темрявою. Вже не один рік наше Різдво бережуть військові, а тиха молитва лунає не лише за родинним столом, а й в окопах та укриттях. Дякуючи нашим захисникам, маємо можливість зібратися з рідними. Однак, на жаль, таку можливість мають не всі. Висловлюємо щиру підтримку тим, чиї рідні сьогодні на фронті. Пам’ятаємо кожного нашого загиблого Героя.

11 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку загинув КУРИЛО Євгеній Володимирович. Євгеній народився 4 жовтня 1979 року в селі Піски Лохвицького району. Навчався у Пісківській загальноосвітній школі. У 1997 році після успішного завершення навчання вступив до Лохвицької філії Полтавського технікуму харчових технологій за спеціальністю «Зберігання і переробка зерна». У тому ж році був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України, з якої повернувся у травні 1999 року та продовжив навчання.

Особливі слова вдячності пролунали на адресу місцевих волонтерок. На знак глибокої поваги та щирої подяки за небайдужі серця, силу духу й невтомну працю вони отримали Почесні грамоти. Ці жінки щодня підтримують наших хлопців на передовій — збирають допомогу, плетуть, готують, передають тепло рідного дому. Їхня турбота й віра додають сили тим, хто боронить Україну, та допомагають громаді залишатися єдиною у найскладніші часи.

Дружині загиблого Захисника України Кочерги Юрія Миколайовича, Світлані Вікторівні, вручено державну медаль «Захиснику Вітчизни», посмертно. Юрій Миколайович віддав своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Його мужність, відданість військовій присязі та самопожертва назавжди залишаться в пам’яті рідних, побратимів і всієї громади. Вручення нагороди родині Героя є знаком глибокої вдячності держави за подвиг та шани до його світлої пам’яті. Висловлюємо щирі співчуття родині й близьким.

14 грудня — день вшанування героїчного подвигу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто свідомо й мовчки приніс у жертву власне життя та здоров’я, ставши на захист людства у смертельно небезпечному ядерному котлі. Ця дата — данина світлій пам’яті загиблих рятівників і глибока шана всім, хто пройшов «пекельну зону лиха» та зумів вижити. Чорнобильська катастрофа стала найбільшою трагедією в історії ядерної енергетики й глибокою раною в долі українського народу.