Заводська громада

ДНК-експертиза підтвердила загибель нашого земляка — лейтенанта Острівного Володимира Васильовича. Острівний Володимир народився 6 січня 1972 року в місті Червонозаводське. Закінчив Червонозаводську загальноосвітню школу № 2, після чого навчався у Лохвицькому медичному училищі, а згодом — у Харківському політехнічному інституті. Був учасником антитерористичної операції (АТО). Після повернення займався підприємницькою діяльністю. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Шановні освітяни! Прийміть щирі вітання з нагоди професійного свята – Дня працівників освіти. Ваша щоденна праця — це не просто передача знань. Це велика місія та відповідальність: виховувати, надихати, формувати особистість, яка буде будувати Нашу Державу в майбутньому. Завдяки вашій самовідданості, мудрості та терпінню зростає нове покоління освічених, творчих, свідомих і патріотичних громадян. Бажаємо вам міцного здоров’я, творчого натхнення, професійного зростання, поваги від учнів, вдячності від батьків та підтримки від громади.

Михайлець Віталій Олександрович народився 15 травня 1987 року на Харківщині. Там він закінчив школу. Після завершення строкової служби влаштувався на роботу до Лохвицького цукрового заводу. У 2014 році був призваний для участі в антитерористичній операції на сході України, де продовжив службу у підрозділі ППО. За мужність і відвагу був нагороджений орденом «За мужність», а також відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». У квітні 2016 року Віталій повернувся додому. 

У День захисника і захисниці України, Свята Покрови Пресвятої Богородиці та День Українського козацтва щиро вітаємо всіх хто став на захист незалежності, свободи та територіальної цілісності України. Це свято символізує єдність нації та підтримку наших військових, адже вони щодня ризикують своїм життям заради нас, наших родин і нашого майбутнього. Бажаємо сил, здоров'я та витримки. Нехай усе необхідне завжди буде під рукою, поруч будуть люди, яким можна довіряти, а вдома неодмінно дочекаються.

Родині загиблого військовослужбовця, капітана Збройних сил України Юрія Бодневича, передали державну нагороду — орден Богдана Хмельницького III ступеня, яким захисника посмертно відзначено за мужність і відданість військовій службі. Нагороду отримала мати воїна. Юрій Павлович Бодневич народився 5 жовтня 1976 року в Мелітополі Запорізької області. У 1994 році закінчив середню школу №15. Того ж року вступив до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», де впродовж 1994–1999 років здобув спеціальність інженера.

У третю неділю вересня ми відзначаємо День міста — день, який єднає всіх, для кого Заводське є рідними. У кожного з нас — своя історія, свої спогади, свої дороги. Але є те, що нас об’єднує, — наша земля, наші люди, наш спільний дім. Сьогодні ми живемо у непростий час. Ми працюємо, підтримуємо одне одного, допомагаємо нашим захисникам і продовжуємо розвиватися, незважаючи на виклики війни. І в цьому — наша сила. Особливі слова вдячності сьогодні — нашим Захисникам і Захисницям.

17 вересня в Україні відзначається День усиновлення, який співпадає з великим православним святом Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії. Служба у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради щиро вітає усиновлювачів, опікунів та піклувальників, прийомних батьків і всіх небайдужих людей, які відкривають свої серця та домівки дітям, даруючи їм родинне тепло, любов і турботу. Цей день не лише про подяку дорослим, які вирішили прийняти дитину в сім'ю, а й про наші зобов’язання перед дітьми, які залишилися без турботи батьків.

7 березня 2023 року, під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони України, у зв’язку з військовою агресією російської федерації загинув Лавріненко Василь Васильович. Василь Лавріненко народився 20 серпня 1963 року у селі Краснознаменка Гадяцького району. Закінчив місцеву школу, після чого навчався у Гадяцькому культосвітньому училищі на відділенні духових інструментів. Василь мав велике бажання працювати з великогабаритною технікою, тож здобув професію бульдозериста найвищого розряду.

З глибоким сумом повідомляємо, що 31 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровському напрямку, захищаючи Батьківщину, загинув солдат Якименко О. М, уродженець села Пісочки, Бодаквянського старостату. Олексій народився 3 серпня 1987 року. Навчався в Бодаквянській загальноосвітній школі. Здобув професії пасічника, тракториста та водія у Глинському училищі. Згодом закінчив Червонозаводське ПТУ №32, отримавши професію штукатура-каменяра. Був відданий своїй професії.

1 вересня — це свято завжди наповнене особливим хвилюванням, яскравими емоціями та новими надіями. Нехай новий навчальний рік буде цікавим, плідним та відкриє перед вами нові горизонти. Сьогодні ми висловлюємо безмежну вдячність нашим захисникам і захисницям, завдяки яким наші діти мають можливість сісти за парти та здобувати освіту. Шановні педагоги! Ваша праця сьогодні — це теж фронт, де гартується свідома та сильна нація. Дякуємо за ваше терпіння, мудрість, високий професіоналізм та тепло, яке ви даруєте вихованцям. Дорогі учні та студенти!

29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, вшановуємо та розповідаємо про тих, хто віддав своє життя за Батьківщину, її свободу й незалежність. Але саме 29 серпня є особливою датою, що спонукає кожного з нас зупинитися, схилити голову в пам’ять про полеглих Героїв і віддати їм належну честь та шану. Повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 року відкрило нову сторінку героїзму, незламності та болючих людських втрат.

24 серпня 1991 року Україна проголосила свою Незалежність. Сьогодні ми відзначаємо 35-ту річницю Незалежності України. І зустрічаємо її в час, коли значення цього слова відчуваємо особливо гостро. Незалежність - це не лише історична дата. Це можливість самим визначати майбутнє своєї держави. Вільно говорити українською, плекати дітей на своїй землі, розвивати свої міста й громади, берегти власну культуру та пам’ять. Сьогодні за це право Україна продовжує боротися. На передовій - наші військові.

Дорогі жителі Заводської громади! Синьо-жовтий стяг — це не просто державний символ. Це наша гордость, наш оберіг і душа нашого народу. У ньому відбилися мирне українське небо та золоті поля пшениці. Сьогодні під цим прапором наші мужні воїни тримають оборону. Вони виборюють право України бути вільною і незалежною державою. Під цим стягом ми разом працюємо, мріємо та будуємо майбутнє. Нехай наш прапор завжди гордо майорить над мирною, квітучою та єдиною Україною. Бажаємо всім міцного здоров'я, сили духу, впевненості у завтрашньому дні та нашої спільної Перемоги!

Пісківський ліцей Заводської міської ради отримав шкільний автобус, який спеціально обладнаний для перевезення дітей з особливими освітніми потребами. Він обладнаний гідравлічним підйомником та спеціальними кріпленнями для крісел-колясок, що забезпечує безпечне та безбар’єрне перевезення дітей з інвалідністю. Новий автобус придбано на умовах співфінансування з державного бюджету та бюджету Заводської громади.

З глибоким сумом повідомляємо про загибель захисника України – Нагнойного Сергія Сергійовича, 10 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання. Сергій Сергійович народився 17 травня 1995 року в місті Червонозаводське. У 2010 році закінчив 9 класів місцевої школи № 2. Потім навчавня у Лохвицькому технікумі харчових технологій за спеціальністю механік та Київському інституті харчових технологій, де здобув ступінь магістра. Проживав та працював у м. Києві, звідки і був мобілізований у січні 2025 року.

Олександра Юрійовича Родака, жителя села Піски, наказом Міністра оборони України від 3 червня 2026 року № 635 нагороджено відзнакою Міністерства оборони України «За поранення». Ця нагорода є свідченням мужності, стійкості та самовідданого виконання військового обов’язку під час захисту України. Нею відзначають військовослужбовців, які зазнали поранень, виконуючи бойові завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності нашої держави. Щиро дякуємо Олександру Юрійовичу за відвагу, незламність і вірність військовій присязі.

Шановні медичні працівники! Щиро вітаємо вас із професійним святом — Днем медичного працівника! Ваша праця — це щоденне служіння людям, яке вимагає високого професіоналізму, милосердя, витримки та великого серця. Ви даруєте надію, повертаєте здоров’я, підтримуєте в найважчі моменти та нерідко рятуєте найдорожче — людське життя. Від щирого серця бажаємо вам міцного здоров’я, миру, добра, благополуччя, невичерпної енергії, професійних успіхів, вдячних пацієнтів і родинного затишку.

З глибоким сумом повідомляємо, що 9 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку загинув старший солдат Кулік Ігор Сергійович, уродженець села Піски. Ігор народився 13 листопада 1992 року. Закінчив Пісківську загальноосвітню школу, після чого навчався у Червонозаводському ПТУ № 32, де здобув професію електрика. Працював на ХПП у селі Піски, а згодом — у місті Києві на будівництві. У червні 2022 року Ігор добровільно став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України.

Шановні жителі Заводської громади! Щиро вітаємо вас із Днем Української Державності! Це свято є символом багатовікової історії українського державотворення, незламності нашого народу та його прагнення жити у вільній, незалежній і суверенній державі. Воно об'єднує нас навколо спільних цінностей, нагадує про відповідальність за майбутнє України та надихає на нові звершення заради її розвитку.

Кацький Сергій Миколайович народився 14 лютого 1971 року в місті Червонозаводське. Закінчив Червонозаводську загальноосвітню школу №1, після чого здобув професію електрика в Червонозаводському СПТУ №32. У 1989–1991 роках проходив строкову службу в лавах Радянської армії, де служив прикордонником. Після демобілізації навчався в Лохвицькому технікумі харчової промисловості за спеціальністю «Технологія бродильного виробництва». Працював пекарем на Червонозаводському хлібозаводі, сезонно — на Лохвицькому цукрокомбінаті, а згодом водієм вантажного автомобіля в автотракторному парку цукрокомбінату.