Заводська громада

Матійчук Олександр Сергійович, народився 1 серпня 1990 р. в м. Заводське (колишнє Червонозаводське), Миргородського району, Полтавської області. Закінчив Заводську ЗОШ №2, Лохвицький технікум харчових технологій та університет «Україна» у 2010 році, здобувши вищу освіту. Був молодшим сержантом батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Полтавщина» МВС України.
Загинув 9 листопада 2014 року смт. Ольховатка, Бахмутського району Донецької області. Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися мати та батько.

Ларін Микола Миколайович, народився 8 вересня 1992 року в с. Хрулі, Миргородського району, Полтавської області. Закінчив 9 класів Бодяквянської ЗОШ, Червонозаводське ВПУ №32.
У війську з початку бойових дій; служив у льотній частині, що базується на Полтавщині. Листопадом 2015 року підписав зі ЗСУ контракт, в грудні 2016 відряджений до 72-ї бригади — до околиць Авдіївки; солдат розвідроти.
16 жовтня 2017 року на бойовому чергуванні зазнав смертельного кульового поранення у шию під час обстрілу з боку противника — між селищами Крута Балка і Кам'янка (Ясинуватський район).
Похований на кладовищі у с. Хрулі. Залишилися батьки, брат та сестри.

Литвиненко Валерій Володимирович, народився 12 вересня 1987 року в м. Кривий Ріг, Інгулецького району, Дніпропетровської області. У 2003 році закінчив Бодаквянську ЗОШ, потім навчався у Веприцькому ПТУ №42. Учасник антитерористичної операції. Водій 36-ї окремої бригади морської піхоти, старший матрос.
Загинув 14 лютого 2018 року під час несення служби в районі с. Широке Волноваського району Донецької області.
Похований на кладовищі в с. Пісочки. Залишилися батьки, сестри та син.

Пасько Ігор Миколайович, народився 4 червня 1969 року в с. Бодаква, Миргородського району, Полтавської області. Закінчив 8 класів Бодаквянської ЗОШ, Глинське училище механізації, де здобув професію тракториста. Був сержантом, механіком – водієм третьої самохідної артилерійської батареї другого самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. У 2014 році захищав Україну у Луганській області.
Загинув 9 березня 2022 року у селі Лютіж, Вишгородського району, Київської області. Похований на кладовищі в с. Бодаква. Залишилися батько, донька та брати.

Сушков Віктор Олександрович, народився 15 серпня 1991 року в м. Южнокомунарівськ (нині Єнакієво), Донецької області. Дитинство провів у м. Часів Яр. Після школи закінчив Донецьке професійне училище. З 24 вересня 2014 року виконував бойові завдання у складі військової частини Сухопутних військ, що брала участь в антитерористичній операції на Сході України. У 2020 році закінчив магістратуру Харківського університету повітряних сил імені Кожедуба (факультет протиповітряної оборони сухопутних військ).
Загинув 20 березня 2022 року під Охтиркою на Сумщині. Похований на кладовищі в с. Бодаква. Залишилась дружина.

Суходольський Олександр Володимирович, народився 28 квітня 1994 року в м. Заводське (колишне Червонозаводське), Миргородського району, Полтавської області, де тривалий час проживав та навчався. Після школи навчався у Західно-Донбаському ліцеї (м. Павлоград), по закінченню якого працював та проживав у м. Дніпро. З 2014 по 2021 рік служив за контрактом на сході України. З початком повномасштабного вторгнення знову пішов добровольцем захищати рідну землю. Був командиром взводу.
Загинув 23 червня 2022 року в с. Мазанівка, поблизу Слов’янська Донецької області. Похований у м. Дніпро на Алеї Слави Краснопільського цвинтаря. Залишилися батько, мати, дідусь та бабуся.

Хільченко Денис Миколайович, народився 11 квітня 1974 року в м. Лохвиця. З 1986 року проживав в м. Заводське. Закінчив Заводську ЗОШ №1. Учасник Революції Гідності. У 2014 році пішов добровольцем захищати Незалежність України. Був заступником командира батальйону 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Загинув 4 серпня 2022 року поблизу Мар’їнки на Донеччині. Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися мати, сестра, дружина та діти.

Кривобок Володимир Іванович, народився 27 березня 1971 року в с. Піски, Миргородського району, Полтавської області, З 1978 по1986 рік навчався в Пісківській ЗОШ. Також закінчив Лохвицький технікум харчових технологій за спеціальністю механіка. Працював слюсарем на Лохвицькому цукровому заводі. У 2014-2015 роках захищав кордони на Сході України. Після повернення та до 25 лютого 2022 року – працював у ТОВ «КАІС». З перших днів повномасштабного вторгнення боронив Україну із зброєю в руках. Загинув 14 вересня 2022 року в районі с. Павлівка Волноваського району Донецької області. Похований на кладовищі в с. Піски. У полеглого залишилися мати, дружина та двоє дітей.

Корчомаха Максим Григорович, народився 10 жовтня 1987 року в м. Черкаси. Закінчив ПТУ №15 м. Черкаси, здобувши професію слюсар-зварювальник. У 2011 році переїхав в с. Шевченки. У 2014-2015 роках брав безпосередню участь у військових діях на Сході України. А в 2020 році пішов служити до Збройних сил за контрактом. Загинув 26 листопада біля населеного пункту Стельмахiвка Сватівського району Луганської областi. Похований на кладовищі в с. Шевченки. У полеглого залишилися батько та брат.

Кравчук Віталій Васильович, народився 1983 року в с. Черемуха, Бердичівського району, Житомирської області. Тривалий час проживав у м. Заводське. 5 квітня 2022 року був мобілізований до ЗСУ. Служив старшим навідником першого відділення кулеметного взводу. Загинув 1 грудня 2022 року в районі населеного пункту Лиман 1, Куп’янського району, Харківської області. Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися дружина та двоє дітей.

Рибалко Микола Вікторович, народився 12 листопада 1986 року в м. Заводське, Миргородського району, Полтавської області. Закінчив Заводську ЗОШ №1, Лохвицький технікум харчових технологій та Полтавську Державну аграрну академію. Працював апаратником по обробці та сушінню зерна в ТОВ «Елеватор агро». Був мобілізований у грудні 2022 року. Загинув 15 січня 2023 року в районі населеного пункту Білогорівка, Луганської області при виконанні бойового завдання. Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися дружина, син та брат.

Споденейко Віталій Сергійович, народився 20 травня 1990 року в с. Піски, Миргородського району, Полтавської області, З 1996 по 2005 рік навчався в Пісківській ЗОШ. Також успішно закінчив Київську Академію МВС України. Працював дільничим інспектором в м. Київ. З липня 2022 року пребував у зоні проведення активних бойових дій. Загинув 29 січня 2023 року в м. Бахмут під час виконання чергового бойового завдання. Похований на кладовищі в с. Піски. У полеглого залишилися батьки, дружина та син.

Шинкаренко Микола Вікторович, народився 21 травня 1986 року в м. Заводське, Миргородського району, Полтавської області. Закінчив Заводську ЗОШ №2, ПТУ № 32 за професією електрогазозварювальник. У 2015 році був учасником АТО. Після повернення працював зварювальником у ТОВ «Райз Схід». З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Загинув 5 лютого 2023 року в районі населеного пункту Червона Гора, поблизу Бахмута. Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися батьки, дружина та син.

Дейкало Сергій Володимирович, народився 20 вересня 1989 року в м. Шостка, Сумської області. У 1996 році родина переїхала в с. Піски, Миргородського району, Полтавської області. Навчався в Пісківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Також закінчив Лохвицький технікум харчових технологій за спеціальністю техніка-механіка. У 2015 – 2016 роках був учасником АТО. З травня 2022 року пребував у зоні проведення активних бойових дій, де неодноразово отримував поранення. Помер 26 лютого 2023 року у госпіталі м. Дніпро від наслідків контузії. Похований на кладовищі в с. Піски. У захисника залишилися батьки та менший брат.

Сагайдачний Олег Володимирович, народився 18 серпня 1975 року в с. Яремівщина, Миргородського району, Полтавської області. Навчався в Пісківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Також закінчив Гадяцьке професійне училище за спеціальністю тракторист. У 1993 – 1995 роках проходив строкову службу в ЗСУ.
Після повернення з армії продовжив трудову діяльність на різних посадах в сільськогосподарських підприємства ВАТ «Насінневе», ТОВ «Фрукти Полтавщини», ТОВ Агрофірма «ЧБГ».
З перших днів повномасштабного вторгнення він був призваний до Збройних сил України та по лютий 2023 року ніс службу у територіальній обороні. З березня 2023 року захищав Східні рубежі України.
Загинув 26 березня 2023 року в районі м. Авдіївка, під час виконання бойового завдання. Похований на кладовищі в с. Яремівщина. У полеглого залишилися мати та два сини.

Бовкун Андрій Володимирович, народився 31 січня 1991 року в с. Яремівщина, Миргородського району, Полтавської області. Навчався в Пісківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Також закінчив Роменський коледж та Сумський національний аграрний університет за спеціальністю – бухгалтерський облік. У 2011-2012 роках проходив строкову службу в ЗСУ.
Перед початком повномасштабного вторгнення працював бухгалтером по обліку зерна в УАСП ТОВ «КАІС», звідки й був мобілізований 24 лютого 2022 року. Служив у взводі охорони другого відділу Миргородського РТЦК та СП - старшим солдатом. З 11 квітня 2023 року боронив Східні рубежі України.
Загинув 27 квітня 2023 року в районі с. Куземівка, Луганської області, під час мінометного обстрілу.
Похований на кладовищі в с. Яремівщина. У полеглого залишилися батьки та брат.

Продайвода Григорій Юрійович, народився 12 лютого 1985 року в м. Заводське, Миргородського району, Полтавської області. Закінчив Заводську ЗОШ №2, Лохвицький технікум харчової промисловості та Національний університет харчових технологій. У 2015 – 2016 роках був учасником АТО.
У серпні 2022 року став на захист України. Був командиром мінометного розрахунку.
Загинув 14 червня 2023 року в районі м. Бахмут, Донецької області під час ворожого артилерійського обстрілу.
Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися мати та брат.

Іващенко Іван Іванович, народився 27 липня 1983 року у м. Заводське, Миргородського району, Полтавської області. Закінчив Заводську ЗОШ №2, Лохвицький технікум харчових технологій ПДАА. У 2001-2002 роках проходив строкову службу в ЗСУ.
З 2006 року працював водієм у Заводській міській раді.
22 серпня 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України. Проходив службу у м. Миргород, пізніше, у складі штурмового батальйону морської піхоти, виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку.
Помер 25 червня 2023 року в лікарні м. Дніпро від отриманих поранень.
Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися дружина, 2 сини та брат.

Кочерга Юрій Миколайович, народився 14 січня 1967 року в с. Токарі, Миргородського району, Полтавської області. У 1984 році закінчив Токарівську школу, а в 1986 році - Заводське ПТУ №32. З 1993 року працював на Лохвицькому цукровому комбінаті вантажником. Останнім часом працював у ТОВ «Елеватор-Агро».
28 січня 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив на посаді старшого стрільця-оператора.
Загинув 17 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівка Куп’янського району Харківської області.
Похований на кладовищі в с. Токарі. У полеглого залишилися дружина, двоє дітей, онуки, брат та сестра.

Лебідь Костянтин Юрійович, народився 6 лютого 1991 року в с. Стецьківка на Сумщині. Навчався у Заводській ЗОШ №2. У 2008 році закінчив Лохвицький технікум харчових технологій ПДАА.
28 березня 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України. У червні 2023 року нагороджений медаллю «За хоробрість в бою».
Помер 2 грудня 2023 року в м. Мирноград Покровського району Донецької області, під час виконання службових обов’язків.
Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися батьки, 2 дітей, колишня дружина та сестра.

Горошко Руслан Вікторович, народився 9 червня 1987 року у місті Червонозаводське. З 1994 по 2002 рік навчася у Брисівській ЗОШ. У 2005 році закінчив Миргородське ПТУ № 44, де здобув професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. Працював у АТ «Укргазвидобування» (Яблунівське відділення з переробки газу). Був мобілізований 13 вересня 2022 року. Мав звання старшого солдата батальйону охорони.
Загинув 27 лютого 2024 року в на Херсонському напрямку при виконанні бойового завдання.
Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися батьки, дружина та двоє доньок.

Осауленко Юрій Володимирович, народився 25 травня 1982 року у місті Червонозаводське. З 1989 по 1999 рік навчався у Червонозаводській ЗОШ №2. У 2000 році закінчив ПТУ № 32, де здобув професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування.
У серпні 2000 року уклав контракт з Державною прикордонною службою. Був учасником бойових дій 2016 - 2017 років. У 2019 році звільнений в запас.
У квітні 2021 року знову уклав контракт з військової служби ЗСУ.
З 24 лютого 2022 року мужньо захищав кордони України. Боронив Миколаївську, Одеську, Кіровоградську області та визволяв Херсон. Нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест» (2023р.), відзнакою «Честь, совість, доблесть, відвага» (2022 р.).
Загинув 25 липня 2023 року на Херсонському напрямку при виконанні бойового завдання.
Похований на Лиманському кладовищі смт. Лиманське Роздільнянського району Одеської області. Залишилися дружина, двоє дітей та сестра.

Шевченко Олександр Сергійович, народився 14 січня 1989 року в с. Гиряві Ісківці. З 1996 по 2003 рік навчався у Гирявоісковецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів.
У 2007 році закінчив ПТУ № 32, де здобув професію електрогазозварювальника та столяра.
У 2014-2015 роках був учасником АТО. Після повернення у 2015 році з родиною оселився у с. Піски.
Мобілізований 13 квітня 2022 року. Мав звання молодшого сержанта.
Загинув 22 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Похований на кладовищі с. Гиряві Ісківці. У загиблого залишилися батьки, дружина та донька.

Дамрін Ігор Володимирович, народився 1 червня 1988 року у місті Червонозаводське. З 1995 по 2004 рік навчався у Червонозаводській ЗОШ №2.
У 2006 році закінчив ПТУ № 32, де здобув професію столяра.
Мобілізований 18 березня 2022 року до лав Національної гвардії України. Мав звання старшого солдата.
Загинув 27 березня 2024 року під час бойових дій на Донецькому напрямку.
Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися дружина, сестра і бабуся.

Сало Вадим Андрійович, народився 5 вересня 1971 року у місті Херсоні. Навчався у Червонозаводській ЗОШ №2. Закінчив ПТУ №7 у м. Кременчуці, де здобув професію зварювальника. Працював на ВАТ «Лохвицький цукровий завод» та ДП «Лохвицький спиртовий комбінат».
Мобілізований 17.01.2023 року до Збройних сил України. Мав звання солдат.
Загинув 4 липня 2024 року під час бойових дій на Донецькому напрямку.
Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися мати, двоє доньок і брат.

Сорока Сергій Федорович, народився 18 червня 1965 року у місті Червонозаводське. Навчався у Червонозаводській ЗОШ №1 та ПТУ № 32. Здобув професію слюсаря. Працював на підприємствах: ВАТ «Лохвицький цукровий завод», ТОВ «Елеватор-Агро», ТОВ «Таланлегпром».
Мобілізований у квітні 2024 року. Мав звання молодшого сержанта.
Загинув 2 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися дружина, два сини, невістка та онук.

Портяний Владислав Васильович, народився 16 березня 1994 року у місті Червонозаводське. Навчався у Червонозаводській ЗОШ №2. У 2014 році закінчив Лохвицький технологічний технікум ПДАА за спеціальністю «Експлуатація та ремонт обладнання харчових виробництв».
Мобілізований у лютому 2023 року. Мав звання солдат.
Загинув 22 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку (загибель підтверджено ДНК-експертизою у серпні 2024 року).
Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися дружина, донька, батьки та брат.

Науменко Роман Анатолійович, народився 1 листопада 1986 року у м. Червонозаводське. Навчася у Брисівській ЗОШ. У 2005 році закінчив Миргородське ПТУ № 44, де здобув професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. У 2007 році закінчив ПТУ №32 м. Червонозаводське.
Працював у м. Київ, звідки і був мобілізований 11 травня 2024 року. Мав звання солдат.
Загинув 21 вересня 2024 року на Донецькому напрямку внаслідок мінно-вибухової травми при виконанні бойового завдання.
Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися дружина, мати, сестра та брат.

Муригін Юрій Михайлович, народився 3 березня 1974 року у с. Бригадирівка, Хорольського р-ну, Полтавської обл. Закінчив місцеву школу, після чого продовжив навчання у Сокирянському ПТУ № 36, де здобув професію бджоляра. З 2008 року проживав у м. Заводське.
Працював у м. Києві водієм. Став на захист Батьківщини у березні 2022 року. Мав звання молодшого сержанта.
Загинув 27 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися дружина, син та брат.

Чайка Олександр Олександрович, народився 24 липня 1986 року у м. Червонозаводське. Навчася у Червонозаводській ЗОШ №1. Закінчив ПТУ №32, де здобув професію електрика. Працював монтером в АТ «Полтаваобленерго». Став на захист Батьківщини у квітні 2022 року. Мав звання солдат.
Загинув 16 листопада 2024 року на Донецькому напрямку при виконанні бойового завдання.
Похований на кладовищі м. Заводське. Залишилися мати, три сини, сестри та вітчим.

Яременко Леонід Андрійович, народився 1 травня 1971 року у с. Хитці, Лубенського р-ну, Полтавської обл. Закінчив Шеківську загально-освітню школу, після чого продовжив навчання у Зінківському ПТУ, де здобув спеціальність тракториста. Останні року проживав у с. Піски.
Працював трактористом у с. Хитці. Став на захист Батьківщини у червні 2024 року. Мав звання солдат.
Загинув 09 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку.
Похований на кладовищі с. Піски. Залишилися мати, два брати та сестра.

Науменко Олександр Петрович,народився 15 липня 1970 року в м.Червонозаводське, Лохвицького району, Полтавської області. 1977 - 1985 р.р. навчася у Брисівській ЗОШ потім у ПТУ № 32 м. Червонозаводське. Здобув професію слюсаря. Проходив строкову службу з 1988-1990 роки у ракетних військах стратегічного призначення на Уралі.
Працював у ВАТ «Лохвицький цукровий завод» та робітником у ТОВ «Райз – Схід» 25.01.2023 року став на захист Батьківщини. Був навідником у військовій частині А 4784, 32 механізованої бригади. Мав звання сержанта.
Під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку 07.10.2023р. був визнаний безвісти зниклим. 04.12.2024 року рішенням Лохвицького районного суду Олександр Петрович був визнаний загиблим. Загинув внаслідок стрілецького бою у Куп'янському районі Харківської області с.Іванівка. Залишився брат.