24 серпня 1991 року Україна проголосила свою Незалежність. Сьогодні ми відзначаємо 35-ту річницю Незалежності України. І зустрічаємо її в час, коли значення цього слова відчуваємо особливо гостро. Незалежність - це не лише історична дата. Це можливість самим визначати майбутнє своєї держави. Вільно говорити українською, плекати дітей на своїй землі, розвивати свої міста й громади, берегти власну культуру та пам’ять. Сьогодні за це право Україна продовжує боротися. На передовій - наші військові.
Дорогі жителі Заводської громади! Синьо-жовтий стяг — це не просто державний символ. Це наша гордость, наш оберіг і душа нашого народу. У ньому відбилися мирне українське небо та золоті поля пшениці. Сьогодні під цим прапором наші мужні воїни тримають оборону. Вони виборюють право України бути вільною і незалежною державою. Під цим стягом ми разом працюємо, мріємо та будуємо майбутнє. Нехай наш прапор завжди гордо майорить над мирною, квітучою та єдиною Україною. Бажаємо всім міцного здоров'я, сили духу, впевненості у завтрашньому дні та нашої спільної Перемоги!
Пісківський ліцей Заводської міської ради отримав шкільний автобус, який спеціально обладнаний для перевезення дітей з особливими освітніми потребами. Він обладнаний гідравлічним підйомником та спеціальними кріпленнями для крісел-колясок, що забезпечує безпечне та безбар’єрне перевезення дітей з інвалідністю. Новий автобус придбано на умовах співфінансування з державного бюджету та бюджету Заводської громади.
З глибоким сумом повідомляємо про загибель захисника України – Нагнойного Сергія Сергійовича, 10 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання. Сергій Сергійович народився 17 травня 1995 року в місті Червонозаводське. У 2010 році закінчив 9 класів місцевої школи № 2. Потім навчавня у Лохвицькому технікумі харчових технологій за спеціальністю механік та Київському інституті харчових технологій, де здобув ступінь магістра. Проживав та працював у м. Києві, звідки і був мобілізований у січні 2025 року.
Олександра Юрійовича Родака, жителя села Піски, наказом Міністра оборони України від 3 червня 2026 року № 635 нагороджено відзнакою Міністерства оборони України «За поранення». Ця нагорода є свідченням мужності, стійкості та самовідданого виконання військового обов’язку під час захисту України. Нею відзначають військовослужбовців, які зазнали поранень, виконуючи бойові завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності нашої держави. Щиро дякуємо Олександру Юрійовичу за відвагу, незламність і вірність військовій присязі.
Шановні медичні працівники! Щиро вітаємо вас із професійним святом — Днем медичного працівника! Ваша праця — це щоденне служіння людям, яке вимагає високого професіоналізму, милосердя, витримки та великого серця. Ви даруєте надію, повертаєте здоров’я, підтримуєте в найважчі моменти та нерідко рятуєте найдорожче — людське життя. Від щирого серця бажаємо вам міцного здоров’я, миру, добра, благополуччя, невичерпної енергії, професійних успіхів, вдячних пацієнтів і родинного затишку.
З глибоким сумом повідомляємо, що 9 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку загинув старший солдат Кулік Ігор Сергійович, уродженець села Піски. Ігор народився 13 листопада 1992 року. Закінчив Пісківську загальноосвітню школу, після чого навчався у Червонозаводському ПТУ № 32, де здобув професію електрика. Працював на ХПП у селі Піски, а згодом — у місті Києві на будівництві. У червні 2022 року Ігор добровільно став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України.
Шановні жителі Заводської громади! Щиро вітаємо вас із Днем Української Державності! Це свято є символом багатовікової історії українського державотворення, незламності нашого народу та його прагнення жити у вільній, незалежній і суверенній державі. Воно об'єднує нас навколо спільних цінностей, нагадує про відповідальність за майбутнє України та надихає на нові звершення заради її розвитку.
Кацький Сергій Миколайович народився 14 лютого 1971 року в місті Червонозаводське. Закінчив Червонозаводську загальноосвітню школу №1, після чого здобув професію електрика в Червонозаводському СПТУ №32. У 1989–1991 роках проходив строкову службу в лавах Радянської армії, де служив прикордонником. Після демобілізації навчався в Лохвицькому технікумі харчової промисловості за спеціальністю «Технологія бродильного виробництва». Працював пекарем на Червонозаводському хлібозаводі, сезонно — на Лохвицькому цукрокомбінаті, а згодом водієм вантажного автомобіля в автотракторному парку цукрокомбінату.
Молодший сержант Всякий Микола Володимирович народився 7 серпня 1981 року в місті Червонозаводське. Закінчив 9 класів місцевої школи № 2. Навчався у ПТУ № 32, де здобув фах столяра. У 1999 році проходив строкову службу в місті Мукачево у прикордонному загоні. Працював у ТОВ «Технік СТ». Згодом закінчив Лохвицький механіко-технологічний фаховий коледж. 7 березня 2026 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. З 24 травня 2026 року під час виконання бойових завдань на Сумському напрямку вважався безвісти зниклим.
24 червня за ініціативи виконавчого комітету Заводської міської ради у м. Заводське відбулася виїзна зустріч родин Захисників та Захисниць України, що зникли безвісти або перебувають у полоні з представниками Робочої групи Уповноваженого Верховної ради України з прав людини. В заході також взяли участь секретар ради виконавчого комітету Заводської міської ради, представник Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, координатор робочої групи Представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини.
З глибоким сумом сповіщаємо, що 30 грудня 2024 року на Донеччині загинув наш земляк, житель міста Заводське, Ковтун Олексій Миколайович. Йому назавжди залишиться 44... Олексій народився 3 січня 1982 року в місті Прилуки. Згодом його родина переїхала до міста Червонозаводське. Навчався у Червонозаводській загальноосвітній школі №1, де закінчив 9 класів, а повну середню освіту здобув у Токарівській ЗОШ. Після цього навчався у радіотехнічному училищі міста Полтави, де здобув фах радіомеханіка. Працював у місті Заводське на цукровому комбінаті.
6 червня громада об’єднала зусилля заради підтримки наших Захисників, провівши спортивний захід «Велодень з ветеранами». Спортивна подія стала не просто пропагандою здорового способу життя, а інструментом збору донатів. Кожен внесок учасників та глядачів — це пряма допомога нашим Захисникам. Організатори наголошують, що в тилу немає маленьких справ, а кожна гривня здатна рятувати та полегшувати життя. Усі зібрані під час спортивного заходу кошти були передані до КЗ «Публічної бібліотеки Заводської міської ради».
З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату, 17 червня 2026 року відійшов у вічність колишній міський голова м. Червонозаводського УДОВИЧЕНКО Віктор Васильович. З 1994 р. по 2006 р. Віктор Васильович самовіддано працював на благо громади, докладаючи значних зусиль для розвитку рідного краю та підвищення добробуту його жителів. Колеги, друзі та земляки пам’ятатимуть його як мудрого керівника, принципову й порядну людину, яка завжди діяла в інтересах громади та користувалася заслуженою повагою серед її мешканців.
Сумна звістка вкотре прийшла до нашої громади. За результатами експертизи ДНК підтверджено загибель Панасенка Едуарда Олександровича, який прийняв свій останній бій 2 червня 2024 року, боронячи нашу землю від російських загарбників. Поховання захисника України відбудеться у четвер 18 червня. Для вшанування пам'яті Героя, просимо долучитися до зустрічі траурного кортежу та сформувати живий коридор о 9:20 за маршрутом: м. Лохвиця (від моргу) – вул. Героїв України – вул. Шевченка (Благовіщенська церква), де о 9:30 відбудеться заупокійний обряд.
Заводська громада знову схиляє голови в жалобі. 29 травня 2026 року під час виконання бойового завдання загинув Левадний Максим Олегович 1997 року народження, уродженець с. Нижня Будаківка Миргородського району. Після закінчення 2 класу, родина Максима переїхала до с. Токарі, а згодом до Заводського. Закінчив 9 класів Токарівської школи, Лохвицьке медучилище. Тривалий час працював Максим у м. Київ, звідки і був призваний на службу ЗСУ на початку лютого 2026 року. 15 червня для вшанування пам'яті Героя просимо долучитися до зустрічі траурного кортежу.
Сьогодні цифрові технології стали невід’ємною частиною нашого життя. Вони допомагають нам спілкуватися з рідними, отримувати інформацію, користуватися державними послугами та навіть заощаджувати час і кошти. Щоб легко й безпечно користуватися всіма цими можливостями, у Комунальному закладі «Публічна бібліотека Заводської міської ради» продовжує успішно працювати Хаб цифрової освіти — відкритий простір для навчання, консультацій та розвитку цифрових навичок жителів громади. Хаб став місцем, де кожен охочий може отримати практичну допомогу.
6 червня Заводська громада долучилася до обласного велодня «ВелоПолтавщина: Єднає серця», присвяченого Міжнародному дню велосипеда. Цей захід став справжнім символом єдності, активності та підтримки одне одного. Приємно було бачити разом ветеранів, представників влади, військовослужбовців, молодь, працівників освіти, культури, медицини, родини з дітьми та всіх жителів громади, які обрали здоровий спосіб життя та спільне дозвілля. Учасники велозаїзду продемонстрували згуртованість, силу духу та любов до рідної громади.
С. Піски втратило ще одного Героя. 3 червня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумському напрямку загинув Попович Валерій Сергійович, 21 червня 1988 року народження, уродженець с. Нижня Будаківка Миргородського району. Проживав Валерій у с. Піски звідки і був призваний на службу ЗСУ у жовтні 2025 року. 8 червня для вшанування пам'яті Героя Поповича Валерія просимо долучитися до зустрічі траурного кортежу та сформувати живий коридор о 9:20 за маршрутом: м. Лохвиця (від моргу) - вул. Героїв України - вул. Шевченка.
Дабіжа Роман Васильович народився 14 грудня 1990 року в селі Панасівка Липоводолинського району Сумської області. Навчався у Хмелівській школі Роменського району Сумської області. У 2009 році закінчив ДПТНЗ «Роменське вище професійне училище» за спеціальностями слюсар з ремонту автомобілів та електрогазозварник. Після навчання працював у ПП «Міськдорсервіс» у місті Ромни за здобутим фахом. У листопаді 2009 року був призваний на строкову військову службу до Військово-Морських Сил України. Служив матросом у місті Одеса до травня 2011 року.